Василь Іванович Боровий

«Я – вольності тисячолітній крик, Дух непокори, людства дума віща»

до 100-річчя від дня народження

василь іванович боровий

Змалку багато читав. Часто перечитував О.Олеся, П.Тичину. Відтак і сам почав писати. Перші публікації були ще в шкільні роки в піонерській газеті. Потім його вірші почали друкувати і в газетах. У 1940 р. вірші були опубліковані в «Літературному журналі», який тоді видавався у Харкові. В редакції журналу Василь Іванович познайомився з письменником В.Свідзінським, який і дав старт молодому письменнику у доросле життя.

«Літературний журнал», червень 1940 року

Боровий Василь Іванович, український поет, перекладач. Народився 27 вересня 1923 р. у Харкові в робітничій сім’ї. Отримав середню освіту.

Сплять гаї у ніжній вовні,Стихли шелести дібровні,Срібнотканий довгий килимЛіг мереживом в саду.Піни білої замети Все взяли в свої лабети, Одягли сріблясту шапку На крислатий чорний дуб. Як спокійно! Ніжна тиша. Вітер сосон не колише. На гілках – узорний іней, Мов травневий густоцвіт. Гомонять в сніжних затонах Зграї снігарів червоних І у грі своїй збивають,Осипають іней з віт.

За запрошенням письменника Олекси Варавви (Кобець), з яким познайомився ще перед війною, почав носити свої вірші до редакції «Нової України». Там познайомився з Ю.Шевельовим, А.Гаком, У.Самчуком. Саме в редакції В.Боровий дізнався і про загибель В.Свідзінського. Після війни, з 1946 р. працював у тресті «Промшахтобуд» (Харків).

Під час німецької окупації Василь Боровий залишався у Харкові. Через маленький зріст його не взяли до армії.Щоб якось прокормитися продавав на базарі буряки.

У 1947 р. Василь Іванович був заарештований «за антирадянську агітацію та буржуазний націоналізм». Фактично – за вірші про голодомор в Україні 1933 р., які були надруковані у 1942 р. в газеті «Нова Україна».Вирок суду був – розстріл. Потім розстріл замінили на 25 років таборів, ще пізніше, коли помер Сталін, 25 років замінили на 10.Покарання відбував на Крайній Півночі Росії, в метанових шахтах Каєркана (Норильськ). У 1952 р. закінчив спеціальні технічні курси на базі Норильського комбінату. Здобув фах електрика, мав 9-й розряд.

І поникли села від наруги Під тяжким ярмом печалі й бід. Навіть з рук дитячих злі катюги Виривали український хліб.

Повернувшись до Харкова у 1956 р., працював електриком на коксовому заводі. Працюючи на заводі, знову почав помалу друкуватися: спочатку в харківській обласній газеті, потім у Києві. Згодом Юрій Махненко, головний редактор журналу «Прапор» (нині «Березіль») запросив В.Борового до редакції. Там він зміг надрукувати публікацію про забутого на той час В.Свідзінського; оприлюднив добірку О.Веретенченка (зі своєю передмовою). За рекомендацією В.Мисика та І.Виргана у 1965 р. Василя Борового прийняли до Спілки письменників України.

З 1967 р. – редактор відділу поезії часопису «Прапор». У 1973 р., під час погрому в пошуках «буржуазних націоналістів», В.І.Борового виключили зі Спілки письменників, позбавили роботи. Попервах на роботу ніде не брали. Згодом працював сторожем у дитсадку, носив пошту. Після виключення із членів СПУ друкувався у періодиці під іменем В.Рибальченко. У 1990 р., після клопотання поета В.Коломійця, Василя Івановича поновлено у Спілці письменників.

Після здобуття Незалежності для поета відкрилося багато шляхів. Його стали запрошувати на виступи, друкували його статті… Василя Івановича «знали як людину, потерпілу від репресій».

В.І.Боровий – автор поетичних збірок «Березнева земля» (1961), «Розмова з флейтою» (1964), «Жито-життя» (1967), «Зелений парус літа» (1968), «Багряне серце землі» (1971), «Полинова снага» (1994), «Святогори» (1999), «В борах вечірніх» (2007), книги статей і спогадів «В аркані Каєркана» (2001). Редактор антології «Очима серця» (1993), до якої увійшли твори українських поетів, котрі зазнали політичних репресій. Він перекладав поезії з англійської та польської мов.

Редактор антології «Очима серця» (1993), до якої увійшли твори українських поетів, котрі зазнали політичних репресій. Він перекладав поезії з англійської та польської мов. Лауреат літературних премій ім. П.Тичини (1994) та ім. В.Мисика (1995), а також Фундації Воляників-Швабінських Українського вільного університету в Нью-Йорку (США). Нагороджений орденом «За заслуги» III ступеня за подвижницьку діяльність, спрямовану на висвітлення правди про Голодомор. Помер Василь Іванович Боровий 13 листопада 2014 р. у Харкові.

Слобожанщина Слово. Выпуск 27. Василий Боровой

Творчі зустрічі з Ніною Супруненко Боровий Василь Іванович

ОДА ТВОРЧІЙ МИСЛІ

Я — мисль людська і правди прямота. Приходь, живий, — мої вуста одверті. Мій рух до сонця Землю поверта, Утверджує Життя над тлінню смерті.

Вогонь не спопелить моїх одеж, Залізо мої скроні не розкрає…Я — дума Кобзаря, і Гойї — теж, І тих, чиїх імен давно немає.

Як землетрус, я рву колючий дріт, Як промінь, вириваюсь я крізь ґрати… Я — творча міць, яка будує світ, Хоч кожну ніч мене вели вмирати.

Мене вганяли в мури кам’яні, Арканили ордою з мого степу… Та світ людський не ляже у труні, І сонце не замкнути в темінь склепу.

Залізом виривали мій язик, Палили моє тіло на кострищах… Я — вольності тисячолітній крик, Дух непокори, людства дума віща.

Книги з фонду бібліотеки

Чаклунське, щось таємне, щось первісне, Немов благання крил: Полинь, полинь!..

…Коли ідеш між люди, щира пісне, Візьми снаги у нього. Він — один.

А вже над ним ракет круті орбіти — Свинцево-сизий, він тремтить, мов дим. І довго щось пригадує на світі, Як дівчинка нахилиться над ним.

Важкі — чумацькі, вічні — материні, Й дрібні, як сіль, — заблуканих сиріт… І ліг, мов хмара, сумом по долині — Легкий, як легіт, і цупкий, як дріт.

Віки топтали — долею крутою, Жахтіли низом тіні від заграв… І так він переповнивсь гіркотою, Мов сльози світу в себе увібрав.

Ординців свист — і горя крик за ними, І скрип мажар — чумацьких, степових. Од них пойнявся думами терпкими І шум тривожний взяв полин від них.

Хрещатий, сивий — без окрас і зваби, Печерних предків диким посланцем Він задивлявсь в камінні очі баби Із скіфських літ — і наливавсь свинцем

А під дощем — як терпко й гірко віє На всіх вітрах настояний полин… Шепоче щось — і висловить не сміє, Немов полин на цілий світ один!

ПОЛИНОВА САГА

Книги з фонду бібліотеки

Дарма, що день мій облітав, мов сонях, І ніч чавунно човгала здаля,— То на моїх натруджених долонях До сходу оберталася Земля.

Так дивно в соснах вітер колобродив,Вишумлювало ніжно так зело, І я збагнув, що в світ оцей приходив, Коли мене ще в світі не було.

ТАК ДИВНО В СОСНАХ ВІТЕР КОЛОБРОДИВ

То я — за обрій, сповнений грозою, Хмарини слав, житам навздогінці; То я — світивсь щасливою сльозою В найменшої дитини на щоці.

Книги з фонду бібліотеки

ДО ВАС, ГРЯДУЩІ

Так хочу я озватись на землі. Хоч краплею дощу — без супокою. Хоч гілкою в веснянім тім теплі. Де ви, Грядущі, з радістю людською.

Пора згасань... Вона болить мені. Хоч знаю я, що плід наливсь і вистиг — І мусить впасти. Знаю: в борозні Ляга зерно для інших жнив пашистих.

Задума вересневих вечорів.... Коли скрадливі, непрозорі тіні За чорні обеліски стовбурів Чіпляючись, не тануть у долині.

Але в степах така жарінь заграв. Мов на землі не гасне горно літа.І вже мені моїх замало справ — Незнаним, вашим світом хочу жити.

Коли яри, мов повінь, обійма З лискучою росою охолода, І між отав, де снилась вже й зима, Лякливий шум, як перед тлінню згода.

Книги з фонду бібліотеки

ЗА МЕРЕФОЮ СТЕП

І квітує земля – вікова й молода, - Міць ввібравши людську воєдино… За Мерефою степ, ранній видзвін труда Зореносна моя Україна!

І пожарище в білих оселях встає, І татарська стріла хижо свище… «Пасовисько хоробрих» - наймення твоє, О «Ме-ре-фа», страшне бойовище!

І далеко ген-ген до козацьких могил, Аж за обрій хвилюються ниви… Над полями колгоспними куриться пил, Вітер колос куйовдить мов гриви.

І, мов коні, кур’єрські гримлять поїзди В далечінь, де піднявсь елеватор… Та вчувається тут з п’яним гиком орди,Як мордують знедолену матір.

За Мерефою степ – у соснових борах Літній вітер на диво смолистий; Синьо мріється Мжа, і зникає в житах Тихий шум її, свіжий та чистий.

На козацькій могилі замисливсь орел: Гей, криваве не вернеться жниво… Тільки пошум колосся та гомін джерел, Тільки пісня дівоча щаслива!

Книги з фонду бібліотеки

Матеріал підготувала Конопля Л.М.РЦІ "Харківщина" ХОУНБ

Черкаська Г. Василь Боровий. – Текст. дані. – URL: https://uahistory.com/topics/famous_people/9193

Супруненко Н. Творчі зустрічі з Ніною Супруненко. – Електрон. відеодані (1 файл, 24:28 хв.). – URL: https://www.youtube.com/watch?v=mQcC2PDf754&t=130s

Василь Боровий. – Текст і фотодані. – URL: https://uahistory.com/topics/famous_people/9193.

Боровий В. «Мене благословив до друку Свідзінський». – Текст. дані. – URL: https://kharkiv-nspu.org.ua/archives/2794.

Календар знаменних і пам’ятних дат Харківщини на 2023 рік : рек. бібліогр. покажч. / Департамент культури і туризму Харків. обл. військ. адмін. ; Харків. обл. універс. наук. б-ка. – Харків : ХОУНБ, 2022. – 66 с. – Текст і фотодані. – URL: https://www.calameo.com/read/0070728424f2a8fa8afaf

Використані джерела